Усі живі істоти мають визначений природою термін життя. Біологічний вік людини пересічно становить 85 років, хоча деякі люди живуть значно довше. Функції мозку, м’язів і суглобів, органів зору і слуху з віком погіршуються, хоча за нормальних умов ці зміни незначні до 60 років. Щоб зберегти здоров’я, людина повинна підтримувати нормальну масу тіла, систематично займатися фізичними вправами, не взловживати алкоголем та курінням. Періодичні обстеження стану здоров’я дають змогу виявляти захворювання на ранніх стадіяхЮ коли їх можна лікувати найефективніше.

Зміни в ... Читати далі »

Бронхіоли й альвеоли становлять основу леге­нів. Легені розташовано у грудній клітці. Кож­на легеня поділена на долі. У правій легені три, а в лівій – дві долі (місце третьої займає серце). Легені заповнені альвеолами, число яких досягає 700 млн, а загальна їх площа (дихальна поверхня) становить близько 10 м2, що набагато більше від площі шкірного покриву нашого тіла. Альвеоли тісно прилягають одна до одної, нагаду­ючи поролонову губку. Кожна альвеола обплетена мережею капілярів.

Зовні легені покриті еластич­ною оболонкою — ... Читати далі »

  Незважаючи на досить малі розміри (маса 0,5 г), гіпофіз – головна залоза ендокринної системи. Він розташований в основі головного мозку та підпо­рядковується гіпоталамусу.

  Гормони, що їх виділяє гіпофіз, стимулюють ро­боту інших ендокринних залоз, впливають на ріст та розвиток організму. У жінок гормони гіпофіза впливають на скорочення матки під час поло­гів і на виділення молока в період грудного виго­довування дитини. Використання жирових відкла­день у разі підвищеної потреби організму в енер­гії, накопичення пігменту у шкірі й волоссі також пов’язане з роботою гормонів гіпофіза. Один з гормонів гіпофіза сприяє затримці води в ор­ганізмі, регулюю ... Читати далі »

  Перші анатомічні знання зародилися ще в сиву давнину (13 — 17 тис. до н. е.), тобто задовго до появи писемності. Найвірогідніші відомості про будову тіла людини, що дійшли до наших днів, належать медицині Стародавнього Китаю (2 тис. до н. е.), Стародавньої Індії (1 тис. до н. е.) і особливо Стародавнього Єгипту (З — 2 тис. до н. е.), де потреба у знанні анатомії була пов'язана головним чином із бальзамуванням тіла померлих.
Пізніше у Стародавній Греції під впливом видатних філософів Геракліта (близько 520 — 460 pp. до н. е.) і Демокріта (460 — 370 pp. до н. е.) виникають деякі реалістичні уявлення про будову і функції органів тіла людини. Так, старогрецький лікар і натурфілософ Алкмеон (близько 500 р. до н. е.) вперше робить припущення про те, що центром психічної діяльності є головний мозок. Разом з тим старогре ... Читати далі »

  Назва науки «анатомія» (людини, тварин, рослин) походить від грецького слова anatemno — розтинати, розчленити, розсікати, і її суть полягає у вивченні будови організмів та їх органів шляхом розтину тканин. Ця наука належить до біологічних наук, об'єднаних під загальним терміном «морфологія» (від грецьк. тогріго — форма, logos — вчення). 

  Морфологія (термін ввів німецький поет і природознавець В. Гете у 1817 р.) не обмежується лише констатацією відомостей про форму і структуру різних частин тіла (нормальних, патологічних, виродливих тощо), одержаних на різних методичних рівнях (макроскопічному, мікроскопічному, клітинному, молекулярному тощо). Вона з'ясовує також розвиток органів і орган ... Читати далі »